ТУРИСТИЧНІ
МАГНІТИ

Скеля Карстовий міст – величезна арка у вапняковій скелі Чур. Унікальна природна пам'ятка розташована поблизу села Мала Уголька, що входить до складу Углянської ОТГ. Карстовий міст сьогодні вабить туристів з усіх куточків нашої країни.

Скеля утворилась тисячі років тому, коли Карпати були Морським дном. У мармуризованих вапняках юрського періоду карстові процеси поступово проклали прохід завширшки 10 м і заввишки 3 м. Карстовий міст стоїть ніби на трьох «ногах», під скелею може вільно проходити доросла людина. Відкриті ділянки цієї величезної брили зайняті мохами та накипними Лишайниками, які чергуються з невеликими дернинами рідкісних папоротей.

Шлях до скелі починається біля будівлі Угорського лісництва в селі Мала Уголька. Нижче за течією річки є діючий водяний млин. Стежка до мосту пролягає через прадавній буковий ліс, що входить до переліку світової спадщини ЮНЕСКО. Звідси відкриваються панорами на каньйон річки Тиса та румунські Карпати, трохи далі і нижче знаходиться печера «Молочний камінь» — одна з найбільших печер українських Карпат.

Міст розташований у кінці маршруту по Карпатському біосферному заповіднику. Перепади висот на маршруті становлять близько 450 метрів, а сама прогулянка по заповіднику займає 4-5 годин.

Мальовниче Вільшанське водосховище розкинулося на річці Теребля, у районі села Колочава. Більша частина водойми та гребля розташовані у селі Вільшани Хустського району на відстані 29 км від села Колодне. Поміж лісистими горами переливається смарагдом вода, яку несе сюди річка аж із Синевирського озера.

Майже сто років тому празький уряд зацікавився верховинськими ріками, що мали потужний енергетичний потенціал. У 1956 році радянські інженери реалізували проект на території Закарпаття - запустили в експлуатацію унікальну Теребле-Ріцьку гідроелектростанцію. Водосховище у Вільшанах, а сама ГЕС працює за горою — у селі Нижній Бистрий Міжгірського району.

Аби звести греблю у Вільшанах, довелося виселити два села. Спеціальна комісія прийняла рішення включити населення села Вільшани у кількості 161 двора, хутора Крисове (15 дворів) і хутора Бовуар (10 дворів) до контингенту осіб, які підлягають переміщенню за межі Закарпаття, в порядку виконання наявного плану державного переселення.

Люди не хотіли про це й чути, але їхньої згоди ніхто й не питав. Комісія оцінювала вартість кожного господарства. Комусь виплачували компенсацію, а комусь перевозили безкоштовно і хату, і майно на нове місце. Зі слізьми на очах та боязню перед невідомим селяни розсіялися по різних районах краю.

Сьогодні місцеві мешканці та туристи з сусідніх краін облюбували цю місцину. Тут на власні очі можна побачити один з найунікальніших проектів світу, прогулятися біля мурів височезної дамби, помилуватися спокійною гладдю синього плеса та послухати таємничу легенду про дивовижну істоту, що донині живе на дні водосховища