Головна ТВАРИНИ ЗАПОВІДНИК НОВИНИ МАГАЗИН СЕРТИФІКАЦІЯ ПАРТНЕРИ ПАТРОНАТСТВО ПРО НАС
Озеро Несамовите. Фото: Тарас Ковальчук
Дорога на полонину Апецька
Дорога на полонину Апецька. Фото: Харі Крішнан

ТУРИСТИЧНІ
МАГНІТИ

Якщо ви вже налаштувались на неймовірну подорож і гадаєте, який маршрут обрати — тримайте одразу цілий список крутих ідей!

Угольсько-Широколужанський величний масив

Центральною частиною Карпатського біосферного заповідника є Угольсько-Широколужанський масив, що розкинувся в басейнах річок Малої та Великої Угольки та Лужанки із загальною площею 15580 га. Це найбільший заповідний масив Європи, де зростають букові праліси, які включені до об'єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. Тут ніколи не проводилася господарська діяльність і ліси повністю зберегли свою первісність.

Для Угольської ділянки масиву характерна наявність великих блоків вапняку з добре розвинутими карстовими утвореннями. Висота окремих вапнякових скель, сягає 70 метрів. Тут налічується понад тридцять печер, в тому числі найбільша печера Карпат — «Дружба» із загальною довжиною ходів близько 1 км. Ав печері «Молочний Камінь» знайдена пізньопалеолітична стоянка стародавньої людини.

Найвищі вершини заповідного масиву - Угольська Плеша (1708 м), Поганська Кічера (1092 м), Видножанська Кічера (1072 м).

Фауна заповідника не менш цікава, тут водяться рись, вовк, бурий ведмідь, лисиця та інші тварини. Серед копитних тварин особливо цінні олень карпатський і косуля європейська. Все різноманіття тваринного і рослинного світу становить єдине ціле унікальної екосистеми, розташованої в українських Карпатах. Дбайливе ставлення до всього живого дозволить зберегти заповідні зони для майбутніх поколінь.

Угольсько-Широколужанський масив
Угольсько-Широколужанський величний масив
Карстова печера Дружба
Карстова печера Дружба

Карстова печера Дружба

На околиці мальовничого села Мала Уголька Углянська ОТГ розташована найбільша печера українських Карпат - «Дружба». Вона сформувалася внаслідок процесів карстоутворення і користується неабиякою популярністю серед природознавців, туристів та шукачів пригод.

Загальна довжина її ходів понад кілометр, а глибина 46 метрів. Температура повітря в різних частинах печери коливається від 5 до 8 °C, а вологість становить 95-100%.

Всередині відвідувачі знайомляться з таємничим підземним світом. Тут сталактит і сталагміт, з'єднуючись, утворюють колони різних химерних форм. Гарні унікальні кальцитові утворення набирають найрізноманітніших форм. Ці чудові витвори природи називаються гелiктитaми. Як утворюються в печері ці хитромудрі переплетення 3 кальциту, до цього часу невідомо.

Неподалік печери «Дружба» розташоване ще одне природне чудо — скеля Карстовий міст.

Карстовий міст

Скеля Карстовий міст – величезна арка у вапняковій скелі Чур. Унікальна природна пам'ятка розташована поблизу села Мала Уголька, що входить до складу Углянської ОТГ. Карстовий міст сьогодні вабить туристів з усіх куточків нашої країни.

Скеля утворилась тисячі років тому, коли Карпати були Морським дном. У мармуризованих вапняках юрського періоду карстові процеси поступово проклали прохід завширшки 10 м і заввишки 3 м. Карстовий міст стоїть ніби на трьох «ногах», під скелею може вільно проходити доросла людина. Відкриті ділянки цієї величезної брили зайняті мохами та накипними Лишайниками, які чергуються з невеликими дернинами рідкісних папоротей.

Шлях до скелі починається біля будівлі Угорського лісництва в селі Мала Уголька. Нижче за течією річки є діючий водяний млин. Стежка до мосту пролягає через прадавній буковий ліс, що входить до переліку світової спадщини ЮНЕСКО. Звідси відкриваються панорами на каньйон річки Тиса та румунські Карпати, трохи далі і нижче знаходиться печера «Молочний камінь» — одна з найбільших печер українських Карпат.

Міст розташований у кінці маршруту по Карпатському біосферному заповіднику. Перепади висот на маршруті становлять близько 450 метрів, а сама прогулянка по заповіднику займає 4-5 годин.

Карстовий міст
Карстовий міст
Високогірне озеро Синевир
Озеро Синевир. Фото: Тарас Ковальчук

Високогірне озеро
Синевир

Озеро Синевир є найбільшим і найглибшим високогірним озером України та відомою туристичною атракцією однойменного національного парку. Розташоване на висоті 989 м над рівнем моря, на відстані 66 км від с. Колодне.

Озеро утворилося внаслідок перекриття гірського потоку кам'янистими породами після землетрусу 10-11 тисяч років тому. Площа водного плеса становить 4-5 га, його глибина 8-10 м (найбільша глибина сягає 22 м). Озеро поповнюється поверхневими та атмосферними водами.

Схили біля озера, вкриті віковими ялинами, привертають увагу своєю величчю. Посередині розміщений острівець, який нагадує зіницю ока. Тому в народі Синевир називають «Морським Оком». На невеликому півострові озера стоїть 13-метрова дерев'яна композиція «Синь і Вир»: кажуть, тут був убитий пастух Вир, якого кохала графська донька Синь, - саме її сльози після загибелі коханого стали озером.

Вода в озері - слабомінералізована, чиста, прозора. Тут водиться три види форелі - озерна, райдужна та струмкова. Однак купатися тут не вийде, адже вода у Синевирі максимально нагрівається лише до 13°C.

Плотина Теребле-Ріцької ГЕС

Мальовниче Вільшанське водосховище розкинулося на річці Теребля, у районі села Колочава. Більша частина водойми та гребля розташовані у селі Вільшани Хустського району на відстані 29 км від села Колодне. Поміж лісистими горами переливається смарагдом вода, яку несе сюди річка аж із Синевирського озера.

Майже сто років тому празький уряд зацікавився верховинськими ріками, що мали потужний енергетичний потенціал. У 1956 році радянські інженери реалізували проект на території Закарпаття - запустили в експлуатацію унікальну Теребле-Ріцьку гідроелектростанцію. Водосховище у Вільшанах, а сама ГЕС працює за горою — у селі Нижній Бистрий Міжгірського району.

Аби звести греблю у Вільшанах, довелося виселити два села. Спеціальна комісія прийняла рішення включити населення села Вільшани у кількості 161 двора, хутора Крисове (15 дворів) і хутора Бовуар (10 дворів) до контингенту осіб, які підлягають переміщенню за межі Закарпаття, в порядку виконання наявного плану державного переселення.

Люди не хотіли про це й чути, але їхньої згоди ніхто й не питав. Комісія оцінювала вартість кожного господарства. Комусь виплачували компенсацію, а комусь перевозили безкоштовно і хату, і майно на нове місце. Зі слізьми на очах та боязню перед невідомим селяни розсіялися по різних районах краю.

Сьогодні місцеві мешканці та туристи з сусідніх краін облюбували цю місцину. Тут на власні очі можна побачити один з найунікальніших проектів світу, прогулятися біля мурів височезної дамби, помилуватися спокійною гладдю синього плеса та послухати таємничу легенду про дивовижну істоту, що донині живе на дні водосховища

Плотина Теребле-Ріцької ГЕС
Плотина Теребле-Ріцької ГЕС