Головна ТВАРИНИ ЗАПОВІДНИК НОВИНИ МАГАЗИН СЕРТИФІКАЦІЯ ПАРТНЕРИ ПАТРОНАТСТВО ПРО НАС

КАРПАТСЬКИЙ
БУЙВІЛ

Карпатський буйвіл – це доброзичлива, розумна та сильна тварина, яка любить спілкування, природу та відкриті простори. Велична та дуже спокійна тварина здавна була чи не в кожному місцевому обійсті.

«Є різні буйволи. Цей, карпатський, він дуже розумний. У нього зовсім інша свідомість, ніж у болгарського, приміром. Карпатський буйвол – це друг. Його не можна бити. Карпатський буйвол – це український слон. Він все пам’ятає, у нього свій характер. Буйволиця ніколи не дасть молока, якщо ви не друзі. З нею треба спілкуватися, це не дурна корова чи коза, у неї свій характер». — Матеріали зі сайту ukrainer.net

Людина з карпатським буйволом

Родом буйволи з Індії, вони гарно адаптувалися до життя в Карпатах. Гарне хутро і неперебірливість у харчуванні робить карпатського буйвола неповторним у своєму роді. Буйволи відзначаються своєю винятковою силою і використовуються місцевим населенням як тягова сила для перевезення величезних вантажів і оранки.

Особливим вважається і буйволяче молоко, його жирність складає близько 8-12%. Це молоко високо цінується у колі знавців і вважається цілющим завдяки високому вмісту вітамінів і легкозасвоюваних людським організмом жирів.

Умови існування карпатських буйволів ніколи не були легкими, але вони завжди могли вижити в симбіозі з людиною. З часом люди і буйволи стали залежними один від одного.

Сьогодні поголів’я карпатського буйвола скоротилося до небезпечного рівня, тому терміново необхідно вжити заходів, щоб їхня історія не скінчилася.

Подбайте, щоб карпатських буйволів стало більше.

ПІДТРИМАТИ

Мішель Якобі і його Карпатські буйволи : Ukraїner

Відео: Мішель Якобі з буйволом
Людина на гуцульському коні

Дослідники вважають карпатського гутана однією із найстаріших порід європейських коней і припускають, що він є прямим нащадком тарпана, вимерлим європейським диким конем.

Гутани вважаються невеликими кіньми гірського типу (висота у загривку 125 — 144 см). Тілобудова коня масивна, форми тіла округлі, конституція міцна, тулуб широкий, глибокий, довгий. Голова середньої величини з широким лобом, прямим або вигнутим профілем, шия товста коротка. Холка низька довга, лопатка крута, кінцівки короткі, широко поставлені, передні – часто з коротким п’ястком і підставлені, задні майже завжди іксоподібні. Відмінні ознаки коней породи гутан - темна смуга по хребту і смужки на ногах. Грива і хвіст у них, зазвичай, темні, а колір хутра знаходиться в діапазоні від кремового до коричневого, іноді сірого кольору. Живіт, ноги і морда, як правило, світліші. В умовах непрохідного бездоріжжя ці коні є універсальними як для верхової їзди, так і для упряжки. Унікальність гутанів полягає в особливій плавній манері ходу – вони не скачуть, як інші коні, а ніби плавно пливуть над землею.

ГУЦУЛЬСЬКИЙ
КІНЬ

Сильний, витривалий, розумний, надійний, - так це відданий товариш та партнер гуцула – Гутан. Це стара порода гуцульських коней, що оспівана та звеличена в народній творчості.

«Кінь, лиш він один, здатний крутими вузенькими плаями знести з далеких полонин берівки бриндзи і масла, просто іздця. На коні їздить у Гуцульщині кожний, бо дороги каменисті, гори стрімкі, просторони далекі. Сидячи на коні, пряде гуцулка, мама плекає дитину. Як лиш дитина вродиться, кладуть її символічно на коня, до слюбу конче їдуть на конях кнєзь і кнєгиня (молодий і молода)... Та хіба лише у цих випадках? У великій пригоді стає гуцульський кінь маловидющому або сплячому чоловікові: такого він занесе певно та безпечно додому. Пригадую, як тато садив мене на нашу могутню кобилу і вона заносила мене, маленьку, у стайню, де я скочувалася у ясла на запашне сіно і чула материнське дихання над головою моєю вірної гнідої опікунки... Не раз врятував гуцульський кінь їздця від звірака. Недарма казали у давнину: наколи би не гуцульський кінь, то гори би стали пусткою». — Влад Марія Миколаївна, «Стрітеннє: Книжка гуцульських звичаїв і вірувань»

Гуцульські коні на пасовищі

«Гуцульські жінки могли спокійно верхи займатися рукоділлям чи ткати вовну в той час, коли їх кінь дбав про дорогу. Хворих чи напідпитку коні завжди доносили додому цілими та неушкодженими. Вони самостійно, без супроводу могли доправити бочки з сиром або маслом із пасовища до місця призначення. Навіть підвісні мости над балками та долинами не були для них перепоною – кінь обережно міг перейти через них. Коні відчули поблизу присутність вовка чи ведмедя, то передусім попереджали хазяїна про небезпеку. До дітей кінь ставився дружелюбно, був слухняним покірним, тому діти часто з ним гралися чи брали з собою, коли їхали по воду». – Сеньків, Іван «Скотарська культура гуцулів: народознавча студія».

Сьогодні кінь гутан взятий під охорону і вважається вимираючим видом домашніх тварин. Тому надзвичайно важливо, щоб у Карпатських горах мали можливість жити і розвиватися ці чудові тварини.

Подбайте, щоб гутанів стало більше.

ПІДТРИМАТИ